Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Архітектура спадщина України – багата і різноманітна. Нестримно спливають століття, але пам’ятки архітектури, залишені нам творцями минулих епох, становлять вагому частину багатої культурної спадщини України. Вони – свідки життя народу і розвитку його національної культури, відіграють важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму і відданості своїй землі.
Українська дерев’яна архітектура має тисячолітні традиції. Протягом багатьох віків у процесі невпинного розвитку і вдосконалення відбиралися найдоцільніші прийоми і форми. Саме вони лягли в основу рис народної архітектури.
Народна дерев’яна архітектура, як і народне мистецтво, в усі часи були тими життєдайними джерелами, звідки черпали натхнення багато видатних митців. На жаль, дерев’яні споруди не довговічні. Багато цінних пам’яток були знищені під час пожеж та війн. Проте і до нашого часу збереглись неймовірні дерев’яні споруди, якими захоплюються по всьому світу, а саме українські дерев’яні церкви.
У дерев’яному церковному будівництві основним будівельним матеріалом був сосновий, дубовий, липовий, грабовий брус, обтесаний, найчастіше, на чотири канти. Використовувалися також кругляк (круглі колоди) та планиці або плахи (круглі колоди, розрізані уздовж). Цілу будову зводили без застосування залізних цвяхів чи інших залізних конструктивних елементів. Це пояснюється не бідністю, не браком заліза чи невмінням його використовувати, а мудрістю давніх українських будівничих: вони давно помітили, що залізні елементи, іржавіючи від вологості, роз’їдали деревину, послаблюючи міцність і жорсткість конструкцій.
Дерев’яна церковна архітектура так само різноманітна, як і природа України: високі, неначе смереки, бойківські церкви, витончені лемківські, винятково гармонійні подільські, присадкуваті галицькі й волинські, а також найвищі, багатозаломні — у східних регіонах, де вони колись височіли, немов маяки серед степу. Українські дерев’яні храми – прекрасні і автентичні пам’ятки, в яких, напевно, найбільше виражені національні риси архітектури, які не мають аналогів у світі.
Пропонуємо ознайомитись з 7-ма найцікавішими храмами, що є справжніми дивами української дерев’яної архітектури.
Миколаївська церква у селі Синява є однією з найстаріших дерев’яних церков Київської області. Збудована у 1730 році на місці більш давньої церкви. Миколаївська церква у Синяві — надзвичайно гармонійна й романтична, як і назва села. Церква дуже оригінальна, тому що для цієї місцевості і для цього періоду були характерними тризрубні трибанні церкви, а Миколаївська – п’ятизрубна з п’ятьма банями.
Фото: Миколаївська церква у селі Синява
Поблизу розташоване гарне урочище Божі Гори, де, за легендою, в ІІІ столітті готи вбили ватажка антів — Божа. Тут ростуть однолітки тих дубів, із яких збудовано храм. Грубезні колоди-фундаменти за 300 років анітрохи не підгнили.
Кожен зруб складено з відчутним нахилом стін до центру. Це пожвавлює обриси храму, а всередині створює ефект збільшення висоти.
Читайте за темою: Українські пам’ятки, які оцінив увесь світ: Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні (частина І)
Від ХVІІІ століття в інтер’єрі лишилися позолочені рами іконостасу, царські врата з іконописом у стилі наїв, зворушливі народні розписи на стінах і стелі. Особливо вирізняється Агнець Апокаліпсису, якого можна докладно роздивитися лише за допомогою оптики.
Стара церква увійшла в численні підручники і посібники та лишилася храмом Божим.
Покровська церква у місті Фастів (Київська область). Якби з тисяч вітчизняних церков треба було вибрати найбільш національну, неупереджене журі стовідсотково зупинилося б на фастівській Покровській церкві.
Фото: Покровська церква у місті Фастів
Очевидно, вона цим завдячує своєму легендарному засновникові — полковнику Семенові Палію (1640–1710) — герою і авантюристу, слузі двох правителів (польського короля і російського царя), переможцю бусурман і оборонцю православ’я. Та є один нюанс. Історики архітектури наводять кілька дат будівництва Палієвої церкви — 1740, 1766 та 1779 роки, з яких жодна не вписується в роки життя звитяжного козака. Очевидно, розсудити народний переказ і поважних науковців зможе тільки радіовуглецевий аналіз деревини храму.
Читати далі