GU: Як проходить співпраця з викладачами (науковими керівниками) та колегами? Які відмінності Ви помітили?
Як на мене, відмінностей особливих не має, тому що всі ми люди і тут визначальну роль відіграє людських фактор, тому у різних університетах по різному. У Познанському університеті, відношення було дуже доброзичливе, всі намагалися допомогти.
Основне, на чому будується в даний момент освіта в Польщі, як на мене – це формування культури довіри між викладачем і студентами та спрощення. Університети мають автономію, що власне формується і у нас. Кожен будує свою культуру освіти, культуру довіри, взаємодопомога один одному, тому що вони усвідомили цей важливий фактор для розбудови держави і важливість зменшення витрат часу. Культура не як гарне ставлення, а як цілий процес ефективності освітніх процесів, що надихають вчитися. Наприклад, мій науковий керівник в Познанській політехніці є професором та академіком. Чекаючи біля його кабінету, до мене підходить студент, запитує чи я випадково не чекаю теж цього професора? Кажу так чекаю. Тоді він мене просить передати його контрольний проект професору, оскільки поспішає на автобус – написавши поверх проекту просто мейл. Приходить професор, дивиться і каже: «Все добре, головне що мейл є».
На скількох лекціях і практичних я б не була, в основному це діалог між викладачем і студентом, спроба розв’язати якусь практичну проблему разом, з якою можна стикнутися в реальному житті, навики презентації.
Читати за темою: Як бути українським студентом у Франції?
Також була на лекції пані декана на тему «Розвиток підприємництва», де вона наголошувала, що в основі якості будь якої діяльності – лежать саме морально-етичні норми. Я б сказала, що не має конкретної якоїсь рамки, є план в якому рухаються думки і діалог, форма довільна. У нас ще також зберігається інший підхід, навіть до помилок, коли помилка розглядається як щось фатальне, замість того аби розглядати їх, як можливість зробити певні висновки і знову взятися за справу. Це те на чому зараз будується польська наука.
GU: Які умови створюються для студентів у польських ВУЗах? Що вразило найбільше?
Студенти багато працюють в групах, часто навіть в коридорах вирішують якісь проекти спільно, дискутують багато між собою, кожен вносить якісь пропозиції. Часто обговорюють свої презентації, хто за що відповідає. Наодинці студенти тільки в бібліотеках, і то бібліотеки так оснащені, що там є куточки для того щоб студенти могли поговорити, розв’язати домашнє завдання разом.
Взагалі у Польщі інше ставлення до бібліотек. Вони настільки сучасні, модні, що це напевно друге місце після університету, де студенти проводять дуже багато вільного часу. У Познанській політехніці по бібліотеці ти ходиш з кошиком як в супермаркеті і збираєш собі необхідні книги. Можна взяти близько 20 за один раз. Також дуже багато книг можна замовити вдома по інтернету із сайту бібліотеки, а лише прийти і швидко забрати їх. Або щоб взяти книги, необов’язково підходити до бібліотекаря, є спеціальне устаткування, на якому просто скануєш книги і вносиш у базу даних.
Але не треба розчаровуватися, що у нас не так. Чи думати, що у нас погана освіта. Абсолютно ні, як на мене наша освіта теж чудова, але їй треба виробити свій шлях, та власне ефект, який ми хочемо мати на виході і які ресурси необхідні для цього. Там теж так не одразу було. Майже 4 роки після вступу у ЄС, вони тільки вчилися визначати свої стратегічні пріоритети і як організувати ефективно освітній процес. Тобто те що у нас відбувається, це не фатальні помилки, це поле для можливостей та прагнень побудувати якісну освіту. Але для цього повинна бути щоденна праця і прагнення усіх зацікавлених сторін працювати разом, але не в старій системі.
GU: Чи вдалося Вам використати та запровадити свій досвід набутий за кордоном саме в Україні?
Краще сказати, я в процесі цього. Досвід це своєрідний пазл, який складаєш у певну картинку. Тому дещо спробувала із своїми студентами, дещо ще чекає реалізації та впровадження.
GU: Ваш погляд: топ 5 недоліків у системі вищої освіти в Україні та що потрібно перейняти від інших країн (можливо безпосередньо у Польщі)?
Знаєте, я шалено не люблю говорити про недоліки, хоча і SWOT-аналіз у нас економістів, передбачає визначення недоліків, переваг, ризиків та можливостей. Але давайте говорити про можливості, про недоліки ми всі і так знаємо.
Зі світової практики, варто звернути увагу на важливість налагодження взаємозв’язку університет – бібліотека. Як задав один мій студент питання, «викладач вчить чи викладає?»… Зійшлися на тому, що викладач розкриває і спрямовує талант студента для його подальшої реалізації на розвиток його власного потенціалу, а отже держави. Саме тому бібліотеки дуже важливі, і саме тому , студенти дуже багато часу проводять там за кордоном, самостійно шукаючи відповіді на питання.
А взагалі я б усі можливості української науки будувала навколо 3-х «Т», що важливо зробити на кожному рівні: толерантність, таланти, технології. Між іншим таку послідовність даних Т, запропонували саме мої студенти.
Крім того, ми повинні розуміти, що світ уже вибудовує свою освіту на основі технологічного стрибка. А це означає, що підходи до освіти будуть дуже змінюватися. Зараз це як купити новий смартфон, поки Ви вийдете з магазину він уже буде застарілий. Технології вимагатимуть не лише інтелекту для їх створення, але й зміни мислення щодо їх використання. Тому освіта України, повинна дуже швидко рухатися. Я завжди своїм студентам наводжу приклад бігової доріжки в спортзалі. Ти біжиш, наприклад, 10 км., витрачаєш шалені сили, весь мокрий, йдуть затрати енергії, пробіг, відстань. Але насправді де Ви є?… На місці. Тому дуже важливо у сучасній освіті, пам’ятати цей ефект бігової доріжки. Для нас це особливо важливо, оскільки інші країни в освітніх процесах уже навіть не біжать, а летять. Україні дуже важливо знайти своє місце і свій спосіб. GU
