Остап Коркуна: Для українців в Каліфорнії важливо було згрупуватись, а людям в Україні відчути підтримку за тисячі кілометрів від них

Проект Global Ukraine розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути спільні нові проекти. Тому ми запускаємо серію матеріалів про новостворені пост-майданні рухи та про молодих українських лідерів глобального масштабу, для того щоб розказати про їхні внески та про майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. 

Для того, щоб зробити більш ефективним процес створення комунікаційної платформи, у інтерв’ю ми питаємо українських лідерів закордоном про їх прагнення, проекти, взаємодію з українською державою та громадянським суспільством, про інші актуальні виклики і загрози, що стоять перед усіма нами. Для кращого розуміння ситуації у США ми звернулись до безперечно глобального та проактивного українця, а саме Остапа Коркуни.

Остапе, для початку розкажіть нам будь ласка про себе. Де Ви зараз працюєте і яким був Ваш шлях до США?

Народився я та вчився у Львові. Закінчив ЛНУ ім. І. Франка, а саме прикладну математику. За спеціальністю і покликанням є програмістом. Після закінчення університету недовгий час працював у Львові. З 2009 року працюю на компанію Facebook інженером-програмістом (software engineer).
Коли був студентом, то багато займався олімпіадами з спортивного програмування, тобто вирішенням складних алгоритмічних задач на швидкість. Були певні успіхи, ми їздили на міжнародні змагання і виграли першу золоту медаль на чемпіонаті світу для України (це був на той момент рекорд, який досі ніхто не побив). Ще тоді відмовився від пропозиції роботи у Microsoft.

Потім більше сконцентрував свою увагу на індивідуальних змаганнях окремих компаній. І на конкурсі однієї з таких компаній TopCoder у 2009 році я потрапив на фінал в Лас-Вегас. Цікаво те, що в попередні роки я не міг потрапити і потрапив в той рік, коли було найважче. З усього світу на цей фінал проходило 18 людей, а я був на 19-ій позиції. Мені повезло, бо одна людина не змогла поїхати і тому за таким збігом обставин поїхав я. І цей фінал тоді спонсорував Facebook.

В мене була унікальна змога поспілкуватись з інженерами компанії. Мені запропонували пройти співбесіду на місці і я пройшов. Після повернення додому я в сумі пройшов ще 6 співбесід і тоді мені вже дали повноцінну пропозицію роботи.

А які саме професійні обов’язки на Вас покладені у компанії Facebook?

У Facebook я працюю з інфраструктурою. Людям Facebook здається досить простим сайтом, але насправді те, що всі мають змогу бачити є лише «вершиною айсбергу». Більшим є те чого не видно, бо це складна технічна система. Моя робота полягає в тому, щоб будувати системи, які дозволяють бачити коли щось працює не так. Наша команда створює рішення для моніторингу всієї інфраструктури, усіх серверів, ми створюємо системи, що шукають аномалії, проблеми. Глобальність компанії спричиняє наявність проблем, яких нема в інших компаній. Мені це цікаво і тому я поки не створюю власний стартап. Facebook – це глобальний інструмент для комунікації в сучасному світі, що прийшов на заміну пошті та телефону.

А чи займаєтесь Ви у своїй професійній діяльності питанням протидії інформаційній пропаганді у Facebook?

Щодо питання протидії пропаганді у Facebook, то це питання не є настільки простим як здається. Facebook є вільним майданчиком для спілкування і водночас ми хочемо, щоб корисувачі Facebook почували себе на платформі безпечно. Тому Facebook не стоїть осторонь і не відгороджується від цієї проблеми. Над цим працюють декілька відділів, які моніторять ситуацію, реагують на скарги користувачів, шукають і реалізують більш загальні вирішення проблеми. Про конкретні технічні і процесні рішення я розповідати не буду, бо така інформація є козирем в руках спамерів і допомагатиме їм обходити той захист, який ми створюємо.

Можу лише сказати, що Facebook працює у багатьох конфліктних зонах, і нам важливо притримуватись у окремих інформаційних питаннях нейтралітету.
В кожній країні є своя специфіка, своє законодавство, моральні аспекти сприймаються по різному (та ж недискримінація). Треба розуміти, що глобальній компанії складно до всього цього адаптуватись. У нас є глобальні стандарти, які ми застосовуємо до контенту на нашій платформі. А всім користувачам платформи я щиро раджу використовувати ті можливості та інструменти, які ми надаємо (перш за все – reporting) задля сприяння дотриманню наших офіційних стандартів.

Перейдемо до Вашої активної проукраїнської діяльності у Сан-Франциско. Розкажіть нам будь ласка як це все почалось.

Все почалось 2 роки тому, коли я вже 3-4 роки жив в США. Моє спілкування було обмежено моїми професійними інтересами. Переважно це були українці, що працювали у Кремнієвій долині у компаніях Facebook та Google.

Коли почалась Революція Гідності, то мій світогляд на українську громаду в Каліфорнії значно розширився. Якщо до того знав буквально декілька людей, то тепер знаю багато активних людей, яким не байдуже до України. Коли були ті страшні події, то важко було сидіти спокійно працювати. Всі спостерігали і мінімум половина дня в кожного свідомого українця йшла на вболівання за події в Україні. Зробити щось на відстані було важко і був вакуум куди спрямувати цю свою енергію.

Так з’явилась перша громадська організація в якій я почав працювати, а саме Майдан Сан-Франциско (Майдан СФ). Це була відповідь на ті події, що відбувались в Україні, нам хотілось якось підтримати та консолідувати громаду.

Одного разу ми зібрались на квартирі і вирішили, що пора робити мітинги. Тоді ще був Янукович, а, отже, треба було якось тиснути на уряд і ми це робили через посольство. Цей перший мітинг для нас був дуже важливим, ми до нього серйозно готувались, мали сценарій, текст, а також трансляцію на Майдан в Києві. Київський Майдан разом з нами співав гімн. Це було дуже приємно. І ми зрозуміли що для людей в Каліфорнії важливо було згрупуватись, а людям в Україні відчути моральну підтримку і розуміння, що десь за тисячі кілометрів люди теж переживають і їх підтримують. Тоді ще було дуже складно передавати гроші, бо все контролювалось, але намагались матеріально підтримувати Майдан. Ми підписували петиції і відправляли їх до Барака Обами, робили мітинги дипломатичними установами різних країн (Франції, Росії, Німеччини, Нідерландів, проводили загальнополітичні акції (Stop Bloodshed in Ukraine Demonstration; Ukraine United; Golden Gate Bridge of Unity: Stop Putin. Stand up for Peace in Ukraine; EuroMaydan. One Year Anniversary)

Коли Євромайдан закінчився стало зрозуміло, що треба перетворити цей рух у щось більш перманентне. З Майдану Сан-Франциско зорганізувалась інша організація, яка отримала назву Nova Ukraine. Зараз власне активно у ній працюю також.

Майдан СФ продовжує існувати?

Так. Те, що відбувається в Україні диктує нам специфіку проектів. Майдан СФ займається поточними проблемами. В період Євромайдану очевидно найважливішими були власне політичні акції (пікети, мітинги, петиції).

З початком війни акцент перейшов на гуманітарні проекти та допомогу армії. Майдан СФ зараз займається саме цими питаннями.

Які пріоритети діяльності Nova Ukraine? Чим вона займається?

Організація поставила перед собою 3 цілі: 1) розповідати американцям про те що таке Україна, про українську культуру, про події, що відбувається в Україні, 2) гуманітарна допомога найменш захищеним верствам населення (переселенці, діти-сироти), 3) побудова громадянського суспільства (так би мовити побудова нової України). Організація працює по цих трьох напрямах і офіційно зареєстрована як неприбуткова організація в США. Це дозволяє залучати до проекту великих донорів. Ці наші цілі офіційно закріплені в документах нашої організації. Ми спеціально зробили їх такими загальними, щоб покращити максимальний спектр проектів, які ми можемо робити. Варто відзначити що це була досить непроста юридична робота, бо існують певні юридичні обмеження щодо діяльності офіційно зареєстрованих ГО у США.

Про які юридичні обмеження йде мова?

Над деякими речами ми не можемо працювати, зокрема, тим, що пов’язано якось з політикою ані в Україні, ані за кордоном. Так само юристи нам порадили, коли ми хотіли отримати статус, що ми не можемо здійснювати допомогу діючим арміям. Тому Nova Ukraine допомогою армії не займається. А Майдан Сан-Франциско залишилась не як зареєстрована організація, а як спільнота, громада, що вирішує поточні проблеми. Допомога армії є основним фокусом Майдан СФ. І зараз я активно співпрацюю з обома організаціями.

Що означають для Вас ці заборони? Розкажіть про них будь ласка детальніше.

Щодо заборон на політичну та військову діяльність у вільному американському суспільстві, то тут варто пояснити. Особисто я, як людина, можу займатись будь-чим, що не є нелегальним. Так само, відповідно, можуть працювати і будь-які офіційно незареєстровані громади та спільноти людей. Звичайно, що не можемо купувати і пересилати в Україну тепловізорів, бо це нелегально, але ми можемо зібрати гроші і передати їх на певні потреби.

Якщо організація хоче офіційно зареєструватись як неприбуткова, то це означає, що вона отримує певне звільнення від оподаткування держави. Якщо організація офіційно зареєстрована, то зібрані кошти не оподатковуються, тобто ті 20-40% податків не йдуть на користь держави. Таким чином, по суті уряд США надає нам гроші і взамін вимагає дотримання певних умов.

Нема ніде чітко прописано тих правил за якими можна трактувати що таке політична діяльність. Але при поданні документів на реєстрацію, при звітуванні про діяльність організації ці моменти розглядаються, перевіряються податковою і урядом США. Крім фінансового звіту ми подаємо і інформацію про всі рішення Ради директорів організації. І якщо не має місце суперечності інтересів, то уряд надає статус, як він надав його нам. Це баланс ризиків і наш статус можуть у випадку порушень анулювати в будь-який момент.

Щодо військової діяльності, то мова також йде про заборону допомоги діючим військовим формуванням, тобто тим солдатам які йдуть воювати. Але ми можемо допомагати ветеранам, що вже повернулись і не підуть воювати. Тому допомога діючим військовим відбувається приватно через спільноту Майдан СФ. В той час, як допомогу ветеранам можуть надавати обидві організації.

Розкажіть будь ласка детальніше про напрями роботи Nova Ukraine. Яку інформацію Ви розказуєте американцям і як вони на неї реагують?

Інформацію для американців в основному поширюємо через події. Ми не ведемо якоїсь кампанії у ЗМІ, але поширюємо інформацію через людей, які приходять до нас і їхніх друзів. Таким чином, намагаємося відкрити для американців «двері». Культурні і більш нейтральні теми американцям ближче і вони не хочуть заглиблюватись в політичні речі, абстрагуються. Ті що допомагають армії вже є достатньо сильно мотивованими. А простим американцям більше цікава культура, туризм, що таке Україна і що в ній можна робити. Ми показуємо що в Україні є дуже багато хорошого, доносимо позитив (наприклад, перемоги наших спортсменів). Навіть коли мова йде про гуманітарну допомогу, то ми її позиціонуємо позитивно як «ви можете допомогти цим людям, врятувати їм життя».

Як приклади наших заходів можна навести: Nova Ukraine Launch Fundraiser; Q&A with Mustafa Nayyem; Ukrainian Day in Golden Gate Park; Ukrainian Storytime at Barnes & Noble in San Jose; Ukrainian Summer Picnic.

Які проекти Вам вдалось реалізувати у гуманітарному напрямі?

Nova Ukraine зосередилася на просуванні української культури та збиранні коштів і гуманітарної допомоги (одяг, комп’ютери) українцям. З метою популяризації української культури у США влаштували виступи українських діячів культури. Були організовані концерти Руслани, Скрябіна, Святослава Вакарчука, гуртів Бумбокс, 5’nizza, «ДахаБраха». Під час концерту Вакарчука було зібрано 16 000 дол., на які придбали обладнання для української «швидкої». Загалом перерахували понад 100 000 дол. на благодійні потреби України. Коли ми допомагаємо переселенцям, то ми працюємо з організаціями тут в Україні: в Харкові, до прикладу, «Станція Харків», а в Києві «Фролівська 9/11». Враховуючи проблеми логістики ми завжди раді допомозі з цими питаннями в Україні.

Побудова громадянського суспільства як ціль досить загальний термін. Як Ви допомагаєте з цим складним завданням Україні?

В Одесі підтримуємо проект «Мой город», що по суті є краудфандинг платформою для розвитку міста Одеса. Одразу після Євромайдану ми також підтримували Канцелярську сотню. Також хочемо фокусуватися на IT-секторі — його розвиток певним чином сприяє розвитку громадянського суспільства. ІТ-шники — люди нової формації, вони роблять «щось з нічого», створюють корисні продукти без допомоги держави. Такий собі зразок для громадянського суспільства.

 Які проекти Ви реалізуєте щодо підтримки українського IT?

Успіхи наших програмістів нічим не гірше за успіхи наших спортсменів. І про ці успіхи ми так само намагаємось людям розповідати. І в Nova Ukraine ми намагаємось відкрити канал комунікації між українським та американським IT-сектором, тобто розробниками та інвесторами Кремнієвої долини. Це потрібно для створення можливостей для українського IT-сектору. Фактично в кожному місті створюються кластери, хаби, інкубатори. Ми вважаємо, що напрям цей має бути одним з фокусів нашої діяльності. Чим більше таких просторів створюється в Україні, тим більш позитивним є клімат, розуміння, що тут можна щось робити.

Українські фахівці одні з найкращих у світі. Тому маємо надію створити щорічну технічну IT-конференцію в Сан-Франциско, що була би містком між Україною і Кремнієвою долиною. Ні Майдан СФ, ні Nova Ukraine не займаються бізнесом. Але ми можемо певним чином сприяти процесам комунікації і обміну досвідом.

Чи особисто підтримуєте якось IT-сектор по лінії взаємодії з Facebook?

Компанія Facebook фінансує півфінал кубку світу з спортивного програмування (студентський чемпіонат) південно-східної Європи, що проходить одночасно в Бухаресті та у Вінниці. 5-ий рік їжджу до Вінниці. Підтримуємо олімпіаду фінансово та організаційно, виступаю з технічною доповіддю, розповідаю про задачі, які стоять перед розробниками в Facebook.

Крім того, як тільки почав працювати у Facebook, то намагався брати участь та залучати компанію до українських IT заходів (фестиваль De:Coded, півфінал з спортивного програмування у Вінниці, участь у профільних конференціях як Lviv IT-Arena від Lviv IT Cluster  та IT Weekend від SoftServe).

Скільки людей загалом є учасниками Майдан СФ та Nova Ukraine?

Ядро обох організацій є невелике. Майдан СФ позиціонує себе як громада. Є активні люди, що займаються координацією і конкретними проектами, але ми як організація – це всі люди, які нам допомагають. Ядро Майдан СФ – це 6 людей. Ми не є професіоналами у цій справі, кожен має різну сферу діяльності, свою роботу.

У Nova Ukraine до Ради директорів входить 6 людей. Також маємо кілька десятків постійно активних волонтерів. А загалом коло тих хто хоч якось організаційно допомагав складає кількасот людей. Щоб допомагати організації не обов’язково бути українцем.

Більше людей збирають соціально-культурні заходи (концерт Океану Ельзи, інші концерти, пікніки). Такі заходи – це одночасно можливість розказати про Україну і зібрати кошти. Кількість людей яка працює з нами зростає. Але тут ключову роль відіграє активність самої організації. Хоч і для всіх українців серце болить за Україну, необхідний стимул до дії. Люди самі нас не шукають, нам треба знаходити їх самим.

Які є особливості сприйняття Вашої діяльності українською громадою?

Є проблема сприйняття тими людьми, що раніше приїхали до США. Для попередніх хвиль еміграції має значення чітке позиціонування наприклад в релігійному питанні, виборі певної конфесії. Хоча українських організацій у Каліфорнії є досить багато, вони більше розраховані на попередні хвилі міграції, орієнтовані навколо церков і тому буває важко інтегруватись до окремих громад. Наші ж нові організації є більш відкритими і не відмежовуються для участі певними ознаками. Хоч довіра завжди завойовується діями, варто правильно пояснити свою позицію і свою місію, правильно позиціонувати себе для громади. Якщо організація називається українською, то одразу є загроза, що люди сприйматимуть її як таку, що займається усім українським. Нам же потрібний певний фокус. Для кожного проекту ми проводимо тест чи відповідає проект нашій місії. Ми будуємо довіру до нас на основі протоколу, який випливає з наших задокументованих цілей. І люди довіряють нашим цілям. Nova Ukraine, наприклад, є українською, але не релігійною і аполітичною організацією.

Загалом по описам населення лише у столиці штату Сакраменто є більше 20 тисяч українців за походженням. Деякі пам’ятають і розвивають українські традиції. Але більшість з 20 тисяч будують своє життя в США як американці і це нормально, їх не варто за це засуджувати. Тож ті хто пам’ятають свої українські корені, приходять на акції, для інших це менш актуально.

Які ще проукраїнські організації працюють у Сан-Франциско?

Є більш тривалі за існуванням організації як Ukrainian Heritage Club. В них є усталені заходи з святкування Дня незалежності та підтримки традицій (проводять свято Маланки, до прикладу). Також є Ukraine Relief, Ukrainian American Coordinating Council, що є досить активною в Каліфорнії. Є низка релігійних організацій різних конфесій. Також є Ukrainian National Women’s League (Спілка жінок-українок). Вони проводять щорічний благочинний пікнік. Ще є Leleka Foundation.

З якими українськими та американськими організаціями Ви співпрацюєте? Можливо реалізовуєте спільні проекти з громадським сектором, державними органами чи засобами масової інформації?

Допомога військовим йде через співпрацю з українськими волонтерськими організаціями (Повернись живим, CombatUA, група Романа Доніка) та індивідуальними активістами як Борис Пенчук (активіст, політв’язень часів Януковича, а зараз волонтер). Без них ми б не могли цього всього зробити або допомога була в набагато менших масштабах.

Nova Ukraine має партнерські відносини і проводить спільні проекти з Ukraine Relief, Razom for Ukraine, Wounded Warrior Ukraine, Save Lives Together. Такі партнерства дозволяють нам братися за складніші проекти і досягати серйозніших цілей.

По культурній сфері ми співпрацюємо з українськими артистами.

Маємо надію на організації нової хвилі громадянського суспільства як «Мой город». Також є цікава організація Brain Basket Foundation з якою ми почали працювати. Ми на них покладаємося як на наших місцевих амбасадорів що думають по-новому і знають що треба робити.

Щодо взаємодії з державою, то залишається певний елемент закритості, тому волонтерським організаціям з США важко співпрацювати з державними органами в Україні.

З українським консульством працюємо по деяких культурних акціях, у формі взаємної підтримки заходів, підтримки явки виборців на виборах. В інформаційному просторі консульство досить слабо представлено, але на більшості івентів вони особисто присутні, але без публічних виступів. Тобто вони, в принципі, виконують ті функції, які на них покладені.

Щодо місцевих ЗМІ – то їх фокус на тому, що важливо для місцевого населення. Під час Євромайдану приходила місцева преса, були телерепортажі. Постійної ж співпраці нема, треба було звертатись. Культурні і гуманітарні акції для місцевої преси поки не є цікаві. Для американців важливі відносини з Росією як з стратегічним суперником і один раз преса виходила сама, коли події віщували прихід «нової холодної війни». Є місцева преса для українців, що заснована громадою. Вони звичайно що звертали увагу на наші акції. Загалом в ЗМІ української теми практично немає, вона відійшла на другий план.

В Українських ЗМІ про Nova Ukraine писав Обозреватель та деякі інші видання коли висвітлювали реалізацію наших проектів в Україні. Особливої зацікавленості українських ЗМІ у висвітленні діяльності українців за кордоном не помітив.

А чи були якісь спроби чи випадки протидії Вашій діяльності?

Були негативні коментарі, особливо в соціальних мережах («про зраду, незаконність, вбивства представників братського народу»). Організованої протидії та російського впливу нема, як і заходів нема. Якщо є спротив нашій діяльності, то це більше є піар на користь нашої діяльності. Лише одного разу кілька про-путінських росіян прийшли на нашу акцію під російським консульством. Їх протидія виглядала досить жалюгідно.

Натомість, є дуже багато росіян і російські організації як «Манєжка», що мають антипутінську позицію, протистоять його режиму, роблять політичні акції проти нього. До прикладу є активістка Юлія Хеллер. Вона кіноакторка, але активно взялася за таку громадську діяльність. Такі росіяни підтримують Україну. Ми приходили на акції один одного.

Як негативні події та новини з України впливають на Ваші проекти в США і на Вас особисто?

Ті хто допомагають армії мають свої джерела інформації, розуміють ситуацію і тому на них скандали не впливають. Але дуже негативно впливають ті викиди інформації, що впливають на сфери допомоги, де ми залучаєм американців. Ми намагаємося пояснити, що українці хороші люди, що корупція у нас не в крові, що державне управління змінюється на краще. А неконструктивний розвиток політичних подій в Україні заставляє людей бути обережнішими і двічі задуматись чи правильно вони роблять, чи не допомагають вони якійсь корупції, закрадаються сумніви в довірі до українських організацій. Наша ж діяльність була реакцією на виклик, що постав перед Україною. Ми не могли сидіти просто так і тому перейшли до дій.

Багато українців зараз діють заради змін в нашій державі. Якою б Ви хотіли бачити “нову Україну”, якою вона має бути у 21 столітті?

Хотів би бачити Україну сильною, незалежною, водночас відкритою для світу. Хотів би, щоб українці відчували себе безпечно і захищено у себе вдома. Щоб люди не боялися влади, а та, в свою чергу, служила людям. Все це в свою чергу призведе до побудови здорового громадянського суспільства, хорошого інвестиційного клімату. Певен, що це можливо. І якщо кожен з нас прикладе трохи зусиль, ми цього обов’язково досягнемо.

Розмовляв та підготував Олексій Роговик
Координатор Global Ukraine News та
Free Voice Information Analysis Center