Вікторія Романюк, заступник головного редактора StopFake
Останні кілька років російська пропагандистська машина лише збільшує свої обороти, впливаючи не лише на власне населення, а але й на міжнародну аудиторію.
Про найяскравіші випадки російських фейків, боротьбу з пропагандою та українські ініціативи в цій сфері, Global Ukraine News спілкувався з заступником головного редактора проекту StopFake, Вікторією Романюк.
GU: Як виникла ідея створення проекту StopFake.
Проект StopFake виник два роки тому, як реакція професійних журналістів на події в Україні. Намагаючись протистояти в інформаційній війні, команда проекту зіткнулася з лавиною абсурдною брехні, яка поширювалася не лише в нашій країні, а й формувала уявлення про українські події та українців у міжнародної аудиторії.
Журналісти StopFake неодноразово доводили неправдивість абсурдних, аморальних і нелогічних повідомлень, таких як «країну захопили фашисти, бандерівці, хунта, котра розпинає на деревах дітей».
Тоді ми говорили про Україну. Сьогодні стало очевидним, що методи, якими діяла кремлівська пропаганда є універсальними та можуть використовуватися проти будь-якого супротивника і будь-якої країни. У минулому році ми проаналізували безліч фейкових повідомлень у контексті конфліктів в Сирії і Туреччині, що дозволило нам говорити про тенденції та універсальні підходи російської пропагандистської машини.
GU: Яких результатів вдалося досягнути за роки існування проекту?
Робота команди StopFake не тільки не втратила свою актуальність, але і продемонструвала глобальні наміри кремлівських пропагандистів. За останні два роки світ дізнався про факт російської пропаганди. І ми вважаємо це також заслугою StopFake. Лише за останній рік наша команда провела зустрічі, дискусії та обговорення з цієї проблеми на різних рівнях в 20 країнах світу. Матеріали розслідувань публікуються вісьмома мовами (російською, англійською, французькою, голландською, італійською, іспанською, болгарською, румунською). Ми змогли довести існування кремлівської пропаганди, а сайт StopFake.org став унікальним архівом, який містить численні приклади брехні, маніпуляцій і медіафейків, створених російськими службами.
Сьогодні StopFake вийшов за межі проекту журналістських розслідувань та перетворився на міжнародну аналітичну платформу, яка спеціалізується на вивченні та фіксації прикладів медіавпливів, а також є важливим осередком медіаосвіти в Україні. Ще одне завдання, яке ми визначили для себе, – це не лише продемонструвати приклади викривленої інформації, а й підготувати аудиторію до критичного сприйняття неправдивої інформації. Ми переконані, що саме медіаосвіта та формування критичного мислення у різних верств населення України можуть призупинити пропагандистські впливи. Представники StopFake спільно з Академією української преси, організацією IREX розробили методичний комплекс з верифікації та аналізу інформації, а також провели серію тренінгів з медіаграмотності. Учасниками цих тренінгів стало близька 10 000 українців з 14 областей нашої країни.
GU: Розкажіть, будь ласка, про команду проекту.
StopFake виник за ініціативи викладачів, випускників та студентів Могилянської школи журналістики НаУКМА. Сьогодні до його реалізації підключилися викладачі Українського католицького університету, а також журналісти та редактори з різних країн світу.
GU: Як Ви розпізнаєте фейки та шукаєте їх спростування?
Основний наш принцип – ми не займаємося пропагандою. У своїй роботі ми ретельно дотримуємося журналістських стандартів, використовуємо сучасні інструменти перевірки фактологічної і візуальної інформації, звертаємося до офіційних джерел. Ми піддаємо критиці та перевірці навіть матеріали, достовірність яких, на перший погляд, здається очевидною. Головним помічником, партнером і критиком завжди була аудиторія. Наші читачі допомагають знаходити та спростовувати фейки. Щодня на пошту StopFake надходять матеріали, які потребують перевірки. Іноді ми отримуємо від різних читачів різні варіанти одного фейкового повідомлення, опубліковані на різних ресурсах. Це дозволяє бачити масштаб розповсюдження і форми трансформацій змісту повідомлення.
GU: Які найбільш яскраві фейки зустрічались за весь час роботи проекту ?
Цікавих тем, з якими ми працювали, було безліч. Хрестоматійний приклад з «розп’ятим хлопчиком» є одним з багатьох варіантів хворобливих вигадок пропагандистів. Російські ЗМІ розповсюджували інформацію про те, що в українській армії воюють американці та поляки, а нашим військовим АТО за службу держава надає «шматок землі і два раба», що в Києві масово знищують представників єврейської громади, а день міста Львова святкують зі свастикою. Багато таких фейків супроводжуються фотографіями та стопкадрами з фільмів та жахливих відеокліпів, які не мають жодного стосунку до подій в Україні.
Що стосується еволюції такої медіабрехні, то два роки тому в топ ключових тем російських пропмедіа входили: військова тематика (фейкові повідомлення про хід війни на сході України, військових, дезінформація про поразки, проблеми з військовим фінансуванням), переселенці, матеріали пов’язані зі збитим літаком Boeing 777. Сьогодні, як ми бачимо, тема Boeing 777 в російських ЗМІ зустрічається не так часто, проте на перший план вийшли повідомлення про економічні та соціальні негаразди України, неефективність уряду, реформ, бідність. Також актуалізувалася фейкова тема територіальних претензій до України від інших сусідніх держав (Польщі, Румунії, Угорщини), постійно говориться про нібито нестабільну прикордонну ситуацію. Ще одне тематичне спрямування, яке з’явилося в 2015 році, – це взаємозв’язок України з ІДІЛ, а також брехливі матеріали в контексті україно-турецьких відносин. GU
