11 жовтня – день народження українського гетьмана Пилипа Орлика, який є творцем першої української конституції. Походить гетьман із чеського баронського роду Орликів, одна гілка якого ще за часів гуситських воєн XV ст. виїхала до Польського королівства і згодом осіла в Західній Білорусі. Батько Степан Орлик служив у війську короля Речі Посполитої. Навчався майбутній гетьман в єзуїтському колегіумі у Вільні, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 році на відмінно. Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською.
5 квітня 1710 року запорозькими козаками, яких іноді називають «першою українською політичною еміграцією», було обрано Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні), який займав цей пост 33 роки.
Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720-1733, частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році («Темпора»). Орлик писав його польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою. Видав поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693), «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі (1695), та на честь полковника Івана Обидовського «Гіппомен сарматський» (1698).
Перша конституція: як боролися з корупцією вже тоді
Перша українська конституція увійшла в історію під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним гетьманом паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким.., року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах».
Читайте за темою: Світовий Конґрес Українців: 50 років промоції України за кордоном
Документ складався зі вступу, 16 пунктів і гетьманської присяги. Вступ містив історичний екскурс – від стародавніх часів до виступу гетьмана Івана Мазепи. У перших статтях визначили державну релігію – православ’я, кордони й основи зовнішньої політики, пише Час і Події. Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією.
Зокрема, гетьманові заборонялося «на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу». Полковники також «не повинні мати інтересу до скарбів полкових, задовольняючись своїми приходами і добрами». Для дотримання цього запроваджувалася система виборних і «заприсяжених» підскарбіїв.
Конституція застерігала, «щоб ясновельможний гетьман нікому за корупції полковничих урядів та інших військових та посполитих начальств не давав». Так само й полковників зобов’язали не ставити сотників та урядників «через корупції та будь-які інші респекти».
Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей. Водночас посадовцям та слугам гетьмана, якщо вони мандрували «за приватними ділами, а не військовими» заборонялося вимагати «підвід, кормів, напоїв та провідників, бо через те городовим розорення».
Читайте за темою: Роалд Гоффман, лауреат Нобелівської премії, уродженець Золочева: “Я люблю працьовитих, щирих і творчих українців”
Остання стаття присвячена податковій сваволі. Урядовцям наказали працювати, «зайвого від купців не вимагаючи і людям убогим не чинячи жодного здирства».
Карл ХІІ, як протектор Війська Запорозького, схвалив «Пакти і Конституції». Один примірник спеціально уклали латинською мовою. Також видав «асекураційний диплом» – обіцянку доти не складати зброї, доки Україну не визволять.