Одним із найважливіших завдань, виконання якого очікує не лише український народ але і закордонні партнери, є боротьба з корупцією та хабарництвом. Ідеальним середовищем для цієї «хвороби» є бюрократія, численні довідки та черги в державних установах та лікарнях. В той час як цивілізовані країни давно перейшли до електронного врядування, в Україні ця сфера лише починає набирати обертів. Зараз впроваджується велика кількість цікавих ініціатив, а тому в цьому світлі цікавою є систематизація електронних сервісів та ініціатив міст Києва, Одеси та Вінниці, яку здійснив Олександр Краковецький.
Олександр Краковецький – співзасновник та співвласник ДонорUA та генеральний директор DevRain Solutions. Отримав освіту у Вінницькому національному технічному університеті. Є експертом у сфері ІТ, технологічних розробок та програмного забезпечення.
Зокрема, для міста Києва існує велике число різноманітних сервісів. Частина з них стосується контактів з державними та міськими органами влади, міських видатків та надходжень: Звернення громадян, Портал державних послуг,Облік публічної інформації, Відкритий бюджет, Адмінпослуги, Офіційний портал публічних фінансів України, Усе про діяльність депутатів, Помічники народних депутатів. Варто зазначити, що розроблена і велика кількість сервісів такого типу загальнодержавного рівня, зокрема: Офіційний портал публічних фінансів України, Єдиний державний портал адміністративних послуг, Публічна кадастрова карта України
Власне важливість таких сервісів важко недооцінити, оскільки вони сприяють кращій комунікації між владою та населенням, своєчасній реакції на виклики та проблеми, прозорості державних механізмів та, як наслідок, сприяють результативності державної діяльності та зростанню довіри до владних інституцій.
Електронним сервісом, який набирає все більшої популярності стають електронні петиції: цей механізм було запущено 28 серпня 2015 року і з того часу на сайті Президента України було опубліковано близько 20 тис. петицій, які стосуються різних аспектів життя країни: політичного управління, соціальної сфери, військового командування.
Для того щоб петиція адресована Президентові була розглянута – потрібно набрати 25 тис. голосів за 90 днів, що є досить таки реальним за умови важливості та своєчасності петиції. Також слід підкреслити, що на петицію зобов’язані відповісти протягом 10-ти днів з моменту її розгляду.
Варто зазначити, що петиції можна надіслати не лише Главі держави, але й Верховній Раді та органам місцевого самоврядування (можливим є надсилання петицій міським радам Києва, Івано-Франківська, Житомира та ін..).
«Ядро аудиторії щодо електронних петицій Президенту складає близько 2 млн. користувачів, проте активними з них є лише 600 тис. А з 20 тис. петицій, які пройшли премодерацію, є лише близько 40 успішних. Що ж до петицій для Київської міської ради, то аудиторія – більше 500 тис, проте активними є лише 200 тис. Успішних петицій є лише 10, при цьому що мінімальний бар’єр для розгляду петиції – 10 тис. голосів», – зазначив в коментарі для Global Ukraine News Сергій Лобойко, керівник Центру Розвитку Інновацій Києво-Могилянської Академії
Що дає така ініціатива? Насамперед, це зв’язок між владою та громадянами – адже це інструмент донесення до посадовців питань критичної важливості. Хоча трапляються і випадки дивних петицій, наприклад: «Призначити Тимошенко Юлію Володимирівну послом в Гондурас» та «Дарта Вейдера — в прем’єр-міністри України». Проте, як вже зазначалося, успішні петиції складають 0,21% від всієї їх кількості на сайті, а тому опублікувати петицію мало, варто ще знайти охочих її підтримати.
Звичайно, електронні петиції – це не панацея від українських проблем. Так, це можливість для народу бути почутими, це ознака відкритості суспільства, це залучення закордонних моделей та досвіду. Проте, навіть в цьому контексті, петиції не виступають директивами до дії для влади, все залежить від вмотивованості чиновників. Відповісти на петицію – їхній обов’язок, проте зробити так, щоб прохання народу було повністю реалізованим – це питання політичної волі та бажання змін.
«Електронні петиції однозначно мають вплив. Хоч це впроваджувалося як механізм опитування громадян (те, чим раніше займалися соціальні служби) і передавалося тим, хто має законодавчі важелі. По суті, це заміна соціологічних опитувань. Однозначно, влада буде звертати на це увагу. Проте електронні петиції – це не інструмент прямої демократії, це не вказівка до дій. Петиції мають радше рекомендаційний характер» – зазначила в коментарі радник Голови Одеської ОДА Люба Шипович.
Разом з тим, інша частина електронних сервісів здатна істотно покращити життя простих киян. Наприклад, хорошими ініціативами є Карта аварій, на якій зображено проблемні ділянки щодо надання комунальних послуг, планові та активні ремонти щодо водо- та газопостачання, каналізації і т.д; можна одразу відправити звернення щодо проблеми. Можна також згадати такі корисні інструменти як Карта ремонту доріг та DreamKyiv Карти (інформація про поточні роботи та громадські ініціативи), які оцінить кожен автомобіліст, оскільки вони дозволяють оминути корки та скласти найкоротший маршрут.
Запис до дитсадка – сервіс, що дозволяє ввести дані дитини, переглянути стан бажаних садочків та щодві доби моніторити чергу; Медпортал містить перелік діючих закладів та аптек, їхні телефони та адреси, телефони гарячих ліній, а також останні новини щодо медицини та поради для здоров’я.
Варто приділити окрему увагу і Порталу Київ Смарт Сіті , який є цікавим з точки зору його комплексності, оскільки на цій сторінці можна знайти міські новини, інформацію про найбільш популярні проекти (систему електронних закупівель, участь в торгах, картку киянина, безконтактний вхід в метро та ін..) та долучитися до їхньої реалізації.
Для студентів та науковців цікавими є сервіси щодо Правильного оформлення джерел згідно з вимогами ВАК та Портал управління знаннями. Зокрема перший є автоматизованим: досить просто ввести дані у відповідні графи і отримати правильно оформлене джерело. Варто також зазначити про важливий загальнодержавний сервіс Подання документів для вступу у ВНЗ, який щоправда є частим об’єктом для критики під час вступної кампанії до ВНЗ.
Для Одеси функціонують Одеський портал відритих даних, який має досить широкий характер, оскільки там зібрана інформація щодо органів влади та державних структур, загального стану економіки в Одеській області, державних торгів, відомості про результати реалізації соціальних програм, дані про вищі навчальні заклади та їхній рейтинг, наявні можливості туристичного сектору, стану екології та сільського господарства, промисловості, технічному оснащенню та обсягах перевезень та ін. Ще однією ініціативою є «Мой Город», де міститься інформація про проекти, які спрямовані на системне покращення Одеси, які мають шанси бути реалізованими.
Двома важливими сервісами для Вінниці є мобільний розклад транспорту (функціонує у вигляді безкоштовного додатку для системи Андроїд, планується розширення додатку і на позначання найближчого часу маршруту, вибору зупинки, прокладання маршруту та ін.) та Прозорий офіс.
Ще один важливий сервіс, який стане у пригоді багатьом українцям та зекономить час: перевірка стану оформлення паспорта для виїзду за кордон.
Своїм баченням розвитку та перспективи впровадження електронного врядування поділилася з Global Ukraine News Люба Шипович.
Люба Шипович – радник Голови Одеської ОДА, президент організації “Razom for Ukraine”
Навчалася в Києво-Могилянській академії. Входить до рейтингу кращих ІТ-девелоперів Нью-Йорка.
Вона зазначає, що електронні ініціативи досить прижилися в нашому суспільстві. Особливо це стосується надання адмінпослуг он-лайн (наприклад, в Дніпропетровській області надається понад 100 послуг, в Одесі за два місяці впроваджено 18 послуг), відкритих-бюджетів (популярністю користуються різноманітні інструменти для так званих бюджетів-участі, коли громадяни можуть брати участь в рекомендаційних рішеннях по розподіленні бюджетів) та електронних петицій.
«Щодо перспектив розвитку, то мені подобаються ідеї блокчейн[1], які почали розвиватися в різних міністерствах, коли навіть в електронному врядуванні має місце децентралізація. Один шлях – це коли створюються єдині портали, єдині точки входу, тобто, фактично, коли держава повторюється он-лайн. А інший – це децентралізація та блокчейн, коли ключові вузли знаходяться в різних точках (ніхто не знає в яких конкретно) і відсутній контроль за ними. Це має майбутнє. Звичайно, це відрізняється від шляху країн-лідерів електронного врядування, які вводили свої технології 10-15 років тому, коли технології блокчейн не були розвинені та популярні. Тому Україна може стати лідером в блокчейн і обігнати інші країни завдяки новим прогресивним рішенням. Інколи той, хто починає пізніше, виграє змагання з тими, хто починав раніше, оскільки вони знають, які помилки були допущені та володіють новими технологіями» – наголошує Люба Шипович.
[1] Блокчейн – технологія, де тисячі комп’ютерів, з’єднаних в розподілену мережу, використовують криптографічні методи для підтримки роботи публічної бази даних, в якій ведеться облік всіх транзакцій, будь-коли здійснених у мережі. Ключовим моментом є те, що це система, яка функціонує не маючи центрального управління з точки зору самої структури; в ній запущені комп’ютерні алгоритми, які виконують роль управлінця, керівника. Коли мова йде про електронне урядування, то мається на увазі, що велику кількість управлінських процесів потрібно алгоритмізувати, перетворити в дієвий комп’ютерний код, що дозволить уникнути впливу людського фактору та таких негативних явищ як корупція, бюрократія – Алексей Конашевич: Электронная демократия (22/12/2015р).
