Проект Global Ukraine розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у Франції, ми звернулись до глобальної та проактивної українки – Наталії Кочубей.
GU: Які ключові питання Україна мала вирішити у Франції за останні два роки, з точки зору Посольства?
Після перемоги Євромайдану завданням української дипломатії, перш за все, було донесення правди про Революцію Гідності, яка була потужним проєвропейським рухом. Необхідно було пояснити французькому суспільству думку про те, що українці на Майдані об’єдналися саме навколо європейських цінностей, таких як свобода, демократія, правова держава, захист прав людини. У цьому контексті Посольством було проведено мультимедійний захід «Майдан – жертва в ім’я гідності», він відбувся в Палаці Талейран – міжнародному центрі Джорджа Маршала в Парижі. В Культурно-інформаційному центрі Посольства ми презентували книгу журналіста газети «Лакруа» Алена Гіймоля про Майдан «Україна пробудження нації». На другу річницю Майдану ми представили виставку-інсталяцію французької художниці українського походження Анни Кантер «Щити гідності». Вона зробила щити, які були художньо оформлені, а на композицію з щитів проектувалися документальні кадри з Майдану. Показали фільм франко-швейцарського режисера Емануеля Графа «Українські щоденники», який, до речі, показували й в Україні.
У зв’язку з агресією Росії проти України, українська дипломатія повинна була шукати підтримки провідних демократичних держав, в тому числі і Франції, для того, щоб посилювати санкції проти Російської Федерації. Знову ж таки, наше завдання – доносити правду про війну на сході України, про втрати, які несе Україна – людські, територіальні, економічні. Я думаю, що через культуру та мистецтво ми могли б доторкнутися до почуттів французів. Культура та мистецтво – це теж спілкування, але воно більше промовляє образами, пробуджує почуття.
Ми в цьому контексті теж намагалися щось зробити. У нас було дві фотовиставки. Одна називалася «Донбас – війна і мир», що представляла фотографії наших та іноземних фотографів. Не так давно в Культурно-інформаційному центрі проходила виставка двох відомих сучасних українських фотографів – Максима Дандюка та Олександра Глядєлова. Називалась вона «Іловайськ – війна в об’єктиві». Ми показали цю виставку для того, щоб привернути увагу, що саме з Іловайська почалася пряма російська агресія проти України. Можна було на фоні цієї виставки ще раз пояснити, що в Україні – ніяка не громадянська війна, а пряме втручання Росії, в тому числі військове втручання. Показували фільми відомого кінематографічного об’єднання «Вавилон’13», зокрема «Повернутись живим». Демонстрували фільм про волонтерів Донбасу журналіста Руслана Горового «Укропи Донбасу», запросили експерта з питань Східної Європи і України Анні Дебантон, яка прокоментувала фільм. Наскільки я знаю, Руслан показав цей фільм в США, Великобританії.
GU: A як проходила співпраця щодо Містралів ?
Була створена асоціація «No Mistrals for Poutine», в рамках якої люди організовували флешмоби, маніфестації, щоб привернути увагу до небезпеки передачі Містралів Росії. Посольство висвітлювало ці події на сайті, в соціальних мережах. Це – дуже цікавий та успішний приклад співпраці з громадськістю, де брали участь не тільки українці Франції, але також французькі громадяни. Варто зазначити, що громада і французи, які нас підтримували, були активні, організовували акції навіть в самому порту Сен-Назер.
GU: А що робили неурядові організації України, благодійні фонди та діаспора в напрямку культурної дипломатії?
Міністерство проводить роботу з відбору проектів, наприклад, культурних, дає рекомендації посольствам щодо їх проведення, а кожне посольство вже вибирає конкретні проекти. Протягом року надавалося логістичне сприяння у перевезенні виставок. Цього року у нас має запрацювати бюджетна програма «Фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України. Заходи щодо підтримки зв’язків з українцями, які проживають за межами України». Це будуть реальні гроші на проведення культурно-мистецьких та інформаційних іміджевих акцій. Ми плануємо за ці кошти провести в Парижі перший захід у травні – конференцію, присвячену роковинам загибелі Симона Петлюри.
Посольство знаходиться в постійному контакті з активом громади, відбуваються зустрічі Посла з представниками українських організацій, як результат, за сприяння Посольства 23 січня 2016 року був проведений перший Форум українських асоціацій та ініціатив. На Форумі було представлено роботу більше сорока громадських об’єднань.
Також багато культурно-мистецьких заходів відбуваються у співпраці з громадою. Наприклад, Український літературний клуб займається популяризацією сучасної української літератури та перекладів українських творів на французьку мову. Були презентовані книжки Оксани Забужко, Марії Матіос, які минулого року вийшли у Франції, перекладені французькою мовою. Спільно з асоціацією «Союз українок Франції» в березні ми організували літературно-музичний вечір до 202-ліття Шевченка, до того ж запросили український ансамбль з Нідерландів, це було цікаво. Громада так чи інакше долучається фактично до всіх заходів, які проводить Посольство, вони нам дуже допомагають. Нас не так багато в Посольстві.
GU: Тобто існує дуже тісна співпраця, взаємопідсилення?
Можна сказати, що ця співпраця була відновлена, відбулось єднання нас всіх задля однієї мети після Майдану. За попереднього режиму, мабуть, контакти громади і Посольства були трошки напружені, а зараз ми – одне ціле.
Посольство – не таке велике і, фактично, спочатку я самостійно займалася цими питаннями, а зараз приїхала Ірена Карпа. Якщо подивитися на сторінку культурного центру, у нас відбувається по декілька українських заходів на тиждень, а це вимагає великої підготовки, тому допомога українців у Франції – дуже важлива.
Щодо благодійних фондів, то нас підтримував міжнародний фонд «Відродження» – заходи, присвячені Майдану, минулого року ми проводили за їхньої підтримки. Всеукраїнський фонд Ігоря Янковського підтримав Тиждень українського кіно в Парижі (квітень 2015 року), а також за їхньої підтримки був презентований український павільйон на кінофестивалі в Каннах. У співпраці з Центром культурних ініціатив «Відповідальне майбутнє» був проведений благодійний концерт талановитих українських дітей та відомого українського піаніста Дмитра Суховієнка в залі «Корто» в Парижі. Благодійний фонд «Україна» підтримав міжнародний конкурс-фестиваль гри на фортепіано «Резонанси». Цього року вже буде третій конкурс-фестиваль, він створений в Парижі для промоції української музики: виконавці мають обов’язково виконати твір українського композитора. Приїзд українських учасників і журі з України підтримав фонд «Україна».
GU: З Вашої точки зору, наскільки успішним був досвід співпраці Влада Троїцького і його театру «Дах», гурту «Дах Дотерз» навколо п’єси «Антігона»?
Це – приклад успішного просування українського продукту на французький культурний ринок. Це – не перший виступ театру Влада Троїцького у Франції. В рамках фестивалю «Україна вільна сцена», у квітні 2015 року, був показаний спектакль Влада Троїцького і його театру «Собача будка». Я була там, в залі був аншлаг, вони взагалі – улюбленці публіки. У гурту «Дах Дотерз», який взяв участь у спектаклі французького режисера Люсі Берелович «Антігона», уже налагоджена співпраця з французькими партнерами, їх часто запрошують виступати.
GU: Чи є підтримка зі сторони українського бізнесу?
Так, наприклад ми співпрацювали з фондом Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього». Коли приїжджав в рамках фестивалю, наприклад, Валентин Сильвестров (український композитор), то теж була меценатська допомога. Меценатська підтримка необхідна для виконавців.
GU: На Ваших заходах аудиторія зазвичай українська? Чи відвідують їх французи?
Звичайно, наша головна задача – розширювати аудиторію заходів. Українці у Франції – постійна група, яка завжди з цікавістю ставиться до українських проектів, але ми робимо все для того, щоб український продукт був відкритий саме для французької спільноти, і з цією метою ми намагаємося українські акції просувати на майданчику французьких закладів культури, фестивалів, конкурсів. Наприклад, концерт в залі «Корто» пройшов під патронатом Посла України 4 травня 2015 року. Це – відома концертна зала, де діти, талановиті музиканти, до речі, з Донецька і Криму, виступили спільно з відомим українським піаністом Дмитром Суховієнком. Цю подію відвідали і французи.
За сприяння Посольства, український хор Святого Володимира, який діє в Парижі, взяв участь в міжнародному фестивалі «Різнобарвна Франкофанія», який проводив культурний центр Валлонії та Брюсселя. Теж був дуже цікавий приклад співпраці. Мерії восьмого, п’ятого округів Парижа надавали свої зали для проведення українських концертів. Різнопланові українські заходи проводяться в Національному інституті Східних мов і цивілізацій (INALCO) – конференції, кінопокази. Посольство долучається до організацій цих заходів. Посол виступає, надає свій патронат, підтримку.
А от 8 квітня українські сезони розпочалися в Будинку Європи та Сходу в Парижі та триватимуть до 13 травня і там передбачені і літературні зустрічі, театральні виступи. 8 квітня подія відкрилася виставкою українського митця, фотографа, художника Антона Сінгурова.
Цього року, до речі, з нагоди 25-ї річниці незалежності має відбутися фестиваль української культури в Бретані, так що слідкуйте за повідомленнями.
GU: А можете згадати найбільш видатні конференції в INALCO?
Були Шевченківські дні проведені нещодавно, з показом фільму, з виступом науковців, за участі відомого сучасного українського поета Сергія Жадана. Цікава була тема «Від Шевченка до Семенка». Михайло Семенко – український поет-футурист, Розстріляне відродження. Запрошували Мустафу Джемільова, конференція булa присвяченa кримській культурі, питанням Криму. Для того, щоб французька публіка цікавилася українським продуктом, ми також намагаємося запрошувати до Культурно-інформаційного центру Посольства французьких митців, робити спільні проекти. Ми запрошували в культурний центр французький музичний театр Théa–Chœur з виставою про будівництво Європейського дому. В цьому спектаклі значна частина дійства присвячена українському Майдану. Зараз в Центрі представлені роботи художників, які належать до французького мистецького об’єднання «Nагrо». А до цього об’єднання входить і полтавка Оксана Ямбих. От такий у нас мікс представлений, і кожен такий захід залучає нових симпатиків України.
Звичайно, доводиться враховувати, що в Парижі, у Франції – дуже велика конкуренція культурних заходів як французьких, так і міжнародних.
GU: Наскільки активна Росія в Парижі і яке співвідношення українських та російських культурно-дипломатичних заходів у Франції?
Російська Федерація має в Парижі свій культурний центр, який проводить російські культурні заходи на постійній основі. Це і виставки, і кінопокази, вистави, мовні курси. Російська Федерація також дбає про те, щоб представити свій культурний продукт на таких важливих іміджевих майданчиках як Паризький салон книги, Каннський кінофестиваль, Авіньйонський театральний фестиваль, Міжнародний музичний фестиваль у Кольмарі, тощо. Цифри не порівняти, тут ми відстаємо. Хоча українські колективи та виконавці також все більше і більше беруть участь у цих важливих культурно-мистецьких заходах. Прикладом успішного завоювання французької публіки можна вважати виступи по всій Франції гурту Дах Дотерс. GU