Саме вінки зараз користуються все більшою популярністю. Проте виступають вони вже у більш осучасненому варіанті: на металевий чи пластмасовий обруч кріпляться штучні квіткові оздоби. Більш традиційні вінки також існують, проте вони вже не є настільки пишними. Певні варіанти весільного вінка також збереглися, проте частіше це – невеликий квітковий обідок або просто квіти, вплетені у зачіску молодої.
Начільна пов’язка
У XIX ст. найпоширенішим головним убором була начільна пов’язка-стрічка — шовкова, парчева, срібляста чи золотиста, орнаментована квітковими мотивами, купована або вишита власноручно. Існувало кілька способів ношення начільної стрічки: її зав’язували на потилиці; коли дівчина заплітала волосся у дві коси, то клала стрічку посередині голови, над чолом, кінці вплітала в коси.
В кінці XIX ст. до стрічки дівчата прикріпляли біля вух кульки з вовняних ниток. Тут напрошуються паралелі з давньоруським головним убором — обручем із скроневими підвісками — кільцями.
В будні дівчата голову прикрашали орнаментованими та гладенькими стрічками. Орнаментовані стрічки — «бинди» з’явились наприкінці XIX ст. Шовкові бинди, заткані різнокольоровими квітами, пов’язувались поверх волосся або ж у великій кількості прив’язувались до вінка і опускались на спину. На межі Поділля з Київщиною і Волинню поверх паперового обруча «кички» клали багато стрічок.
Вінок з биндами (стрічками)
По центру йшла світло-коричнева (символ землі-годувальниці), по боках від неї жовті — сонце, за ними — світло-зелені — символ краси і молодості, голубі і сині — небо і вода, що дають силу і здоров’я, жовтогаряча — символ хліба, в’язали білу, але вишиту, бо чиста була символом пам’яті по померлих. Вірили в магічну силу стрічок. Починали їх носити, як і віночки, з трьох років, цвіт яблуні вперше вплітався в сім років. Квіти маку і волошок у вінках з’явилися в XVI-XVII ст. Це були часи боротьби за національне визволення, і ці квіти символізували собою пролиту кров і прозріння.
Намітки та очіпки – головні убори заміжньої українки
Наприкінці весілля, коли відбувався обряд покривання, на молоду одягався жіночий головний убір. Одними із найдавніших таких елементів вважаються намітки – головні убори рушникового типу з прикрашеними тканням або шитвом кінцями, обруси, плати прямокутної форми.
Намітка та очіпок
Читайте за темою: Українське намисто: історія, різновиди, символіка
Намітки вироблялись із тонкої пряжі і на кінцях прикрашались тканими або вишитими візерунками. Орнамент на тканині, манера зав’язування та способи укладання — все це залежало від місцевості та індивідуального смаку господині. Техніки вив’язування наміток видаються складними й кумедними. Не менш дивні й їхні місцеві назви, як-то: «по-марушці», «кругло», «в молодицю», «до церкви», «по-жиб’євськи» та інші.
Читать далі