Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Колись, в давнину, бабусі та мами обов’язково власноруч виготовляли для своїх онучок та донечок ляльок, які були іграшками і окрасою оселі водночас. Адже маючи людську подобу, лялька, яка виготовлена з любов’ю хорошими людьми, приносить у дім лише тепло та затишок.
На сьогодні із зростанням популярності хенд мейду з’являються чудові українські майстри, що не тільки прагнуть відродити давні традиції виготовлення ляльок своїми руками, а й додати їм ексклюзивності та сучасності.
Global Ukraine News видалась чудова можливість поспілкуватись з майстринею колекції інтер’єрних ляльок, якій може позаздрити будь-яка дівчинка та навіть доросла жінка – Веронікою Латік. Говорили про особливості створення та секрет популярності сучасної інтер’єрної ляльки в Україні.
GU: Розкажіть, будь ласка, про себе. Звідки Ви, де навчалися?
Народилась й закінчила середню школу у мальовничому містечку Бровари, Київської області. Вже з самого дитинства у мене почали проявлятися здібності до моделювання вбрання. Розкрити їх допомогла старенька швейна машинка, що знаходилася у бабусі в селі. Біля неї я проводила багато часу створюючи нові образи для себе і своєї молодшої сестрички. Вищу освіту здобула за фахом психолога, але під час навчання я збагнула, що ця професія не зможе реалізувати мій творчий потенціал. Навчаючись, я продовжувала шити. Полюбляла поєднувати різні стилі й образи у вбранні. Згодом, після одруження, я переїхала до Києва.
Читайте за темою: «Майстерня щирих прикрас» від української майстрині Христини Склярчук
GU: Як відкрили для себе саме цей вид творчості? Hand Made вироби наразі досить популярний та поширений вид творчості, в чому особливість Ваших робіт?
Коли в моєму житті з’явилась донечка, мені дуже захотілось створювати для неї іграшки.
Ось так я поринула в світ hand made. Найбільше мене зачарувала текстильна інтер’єрна лялька. Саме так з’явилась моя перша дівчинка-україночка. Всі мої дівчатка не схожі на звичних нам україночок. Я замінила спідницю з фартушком на пишне вишите вбрання. Кожна з них має струнку талію й ніжки, а також елегантні рукавички.
В їх образах я відобразила розмаїття й красу української вишиванки. Мені дуже кортіло познайомити шанувальників хенд мейд зі своїми дівчатками. Я взяла участь у різдвяній виставці зі своєю першою колекцією. Мої лялечки прийшлися до вподоби і їх дуже швидко полюбили. Саме тоді мені запропонували їх подальший продаж у галереях, майстернях або сувенірних магазинах.
GU: З якими матеріалами працюєте та якою технікою користуєтесь?
У своїх роботах я використовую натуральні матеріали. Зачіски роблю з волосся кінської гриви або вовни. Обличчя й тіло тонується кавою та розписується акриловою фарбою, а ручки й ніжки створюю з полімерної глини.
Для суконь намагаюсь відшукувати рідкісні тканини або хустки з аутентичними орнаментами. У мене навіть була дівчинка, вбрання до якої я пошила зі старої бабусиної сукні.
GU: Чи є у Вас улюблені роботи? Чи часто отримуєте замовлення?
Всі вони – особистості, з власним поглядом й характером, кожна має свою індивідуальність. Я не можу їх порівнювати, а тим більше когось виділяти. Вони – як мої донечки, яких я люблю однаково. Замовляють, здебільшого, працівники державного апарату (Міністерства закордонних справ або Кабінету Міністрів), як сувенір від України, або колекціонери. Також моїх дівчаток полюбляють іноземні туристи, здебільшого зі східних країн. Мені було дуже приємно, коли одну роботу придбала дівчинка для своєї мами. Вона ніби віддячила їй за ту кількість ляльок, яку їй купувала мати в дитинстві.
GU: Звідки черпаєте натхнення? Що Вас мотивує? Як вибираєте тематику робіт?
Натхнення черпаю зі спогадів свого дитинства. Я часто приїздила до бабусі, що проживала в мальовничому українському селі. Гостюючи в неї, я захоплювалась різними предметами побуту часів її дитинства, які дуже добре збереглися. Але найбільше я любила стареньку швейну машинку, якою користувалась моя прабабуся. Увесь цей колорит я намагаюсь відтворити у своїх дівчатках. Де виразний погляд нагадує літні ставки, що наповнені ліліями. Руденьке волосся, прикрашене маківками – немов промені сонця на серпневому, жовтому від колосків полі.
Читати за темою: «Дерево – жива й тепла матерія. Воно оживає й оновлюється в кожному новому витворі», – Олена Морандо
GU: Які Ваші плани та творчі бажання на майбутнє?
Я прагну, щоб мої дівчатка наповнювали теплом й затишком оселі, щоб вони гармонійно вписувались й прикрашали сучасні інтер’єри. Також я бажаю, щоб моїх дівчаток визнали як справжній український сувенір, щоб частинка України (у вигляді тендітної україночки у колоритному вбранні) була у кожному домі за межами Батьківщини. GU