Андрій Кокотюха також розповів про свої переваги як автора сценаріїв й окреслив головні правила власної роботи:
- визначитися з жанром фільму, який не обов’язково співпаде з жанром літературного твору;
- відразу враховувати бюджет стрічки, працюючи над адаптацією книги;
- уявити, які об’єкти з твору можна реально побудувати, а потім уже наповнювати їх дією та змістом;
- вводити додаткові лінії та героїв, якщо в творі не вистачає динаміки;
- але й не перенасичувати фільм екшном;
- бувати на знімальному майданчику, за можливості – якомога частіше;
- не знімати фільм за режисера, бо він – головна людина на зйомках.
Читайте за темою: Кіновиробництво без докорів сумління: історія одного австрійського продюсера
«Я виїжджаю на location scouting (пошук місць для зйомки. – ред), і далі прописую сценарій під конкретні об’єкти. Якщо ми бачимо хорошу локацію та розуміємо, що використати її треба багато разів, то дописую саме під це місце ще сцени, але так, аби вони не виглядали вставними, аби зберігалася чистота жанру.
Усі, хто працюють у жанровому кіно, знають, що має бути герой і той, кому він протистоїть – антагоніст. Якщо в літературному творі його немає, його варто вигадати. Я, наприклад, вигадав ворога в «Чорному вороні», бо його не було в книзі, я придумав Штірліцу Мюллера, або Гаррі Поттеру Волан-де-Морта, скажімо так.
Але враховуйте, що в процесі зйомок обов’язково будуть відбуватися додаткові зміни.
Читайте за темою: Українська стрічка «Вибір» потрапила в шорт-лист Каннського кінофестивалю
Я не можу оцінювати свою роботу над адаптацією книг інших авторів. Можу сказати, що було складно з романом «Чорний ворон», бо він багатоплановий, і ніби існує центральна сюжетна лінія, але автор увесь час стрибає в різні періоди, веде оповідь від різних осіб. Тому треба було багато чого вирізати з тексту. Але мені не боляче викидати зайве з творів – ні зі своїх, ні з чужих», – розказав сценарист.
Андрій Кокотюха без зайвої скромності назвав себе «золотим» і «майже єдиним адекватним в країні» сценаристом, який якісно працює, відвідує знімальний майданчик, не заважає режисерові, уміє знаходити спільну мову з продюсерами. Проте серед своїх колег він виділив ще трьох «золотих». На його думку, це Ірен Роздобудько, Ірина Чернова (котра пише книги під псевдонімом Люко Дашвар) і Михайло Бриних.
Читайте за темою: На фестивалі аматорського кіно команда із Брунею представила фільм про АТО
«Є люди-білінгви, котрі легко переходять з однієї мову на іншу й назад, так само є автори-білінгви, які можуть писати книгу, перетворити її на сценарій і назад. Оригінальних сценаристів більше, але тих, хто можуть і жанрову літературу писати, і створювати достойні сценарії – одиниці. Бо це різні технології. Тому, говорячи про чотирьох адекватних сценаристів, я маю на увазі саме письменників, які можуть адаптувати свою книгу в сценарій і назад. Хотів би помилятися щодо їхньої кількості, але насправді ситуація саме така», – резюмував він.