GU: Можете розповісти про Ваші проекти?
Юля: Один з найбільших наших заходів стосувався Чемпіонату світу з баскетболу 2014 року, який відбувався в Більбао і в якому Україна брала участь. Все в нас почалося з маленької ідеї: нам підказали, що ми можемо організувати в якомусь кафе українську фан-зону і підтримувати наших спортсменів. І ми, відштовхуючись від цієї ідеї, вирішили організувати справжню велику фан-зону з шатром, з прапорцями, з продажами.
Читайте за темою: Публічна дипломатія в Естонії: інтерв’ю з пані Вірою Коник
Ми звернулися до організаторів чемпіонату з питанням, хто буде представляти Україну? А вони сказали, що ніхто не контактував з ними щодо нашої країни. Нам стало соромно і ми подзвонили у Федерацію баскетболу України, в Посольство і Міністерство спорту та культури, що можемо допомогти зі стендом, але ще не маємо офіційних документів про організацію і попросили підготувати для нас запит до міської ради Більбао.
І врешті організатори дали нам дозвіл. Ми мали 5 днів стенд України в офіційному шатрі від чемпіонату світу по баскетболу. І Україна була єдина, хто мав такий стенд. Ми стояли з 10 ранку і аж до вечора. Наприклад, Фінляндія мала лише кілька футболок від консульства та стояли кілька годин. Нас ще тоді навіть по телебаченню місцевому показали.
Ми організували там аукціони, продажі, лотереї. Навіть порахували, що спекли 750 штук печива, яке продавали, також мали футболки з логотипом — дерево з жовто-блакитними листочками. Збирали кошти на благодійність і всім, хто купував печиво, розповідали про Україну. Дуже нас підтримували фіни, одна жіночка навіть розплакалася, коли ми їй розповіли, як є насправді.
А потім ми пішли до команди, хлопці зробили лоти на аукціон: підписали футболку, м’ячики. І кожен день ми робили лотерею і корзинку з продуктами. А в останній день аукціону продавали футболку з підписами і м’ячики. Врешті за ті кошти, заробили більш ніж 2 тисячі євро, купили препарат «целокс» для АТО і через волонтерську організацію «Злий єнот» передали на фронт.
А в останній день до нас прийшла команда і ми зробили для них такі символічні глиняні медальки. Навіть хлопці з американської команди прийшли до нас і були дуже здивовані тим, як ми це все зробили.
Оксана: Ця енергія, сила Майдану, вона настільки з’єднала людей, що вони робили неможливе. Організувати щось з державними представниками з нічого — дуже важко. І це дало нам поштовх і великий плюс для руху вперед.
Юля: Ще один наш напрям – гуманітарна допомога. У моєму селі кожного року ми збираємо допомогу для дітей Африки від школи. І я пішла до директора попросити, щоб цього разу збирали допомогу для України. На сайті школи було поставлено оголошення, що ми збираємо допомогу для біженців. І ми відправили в центр для біженців теплий одяг, який збирало все село. Після того була зроблена стінгазета дітками з України і її презентували в школі, і баскським дітям розповідали про Україну, про те, що у нас зараз відбувається. Тобто це наша така інформаційна підтримка.
Читайте за темою: Публічна дипломатія в Лондоні: інтерв’ю з Мариною Песенті
Ще ми маємо свій табір у Черкасах. Все почалося з того, що одна дівчина, яка допомагає в проблемах інтеграції біженців, організовує табори та туристичні вилазки, звернулася до нас, щоб ми долучилися до збору палаток. Члени громади пішли до директора одного пансіону, щоб вони по можливості віддали нам спальні мішки, які часом залишають люди. А крім того ми звернулися до організаторів одного з рок концертів з тим же проханням.
В результаті ми зібрали 56 мішків, близько 70-ти карематів, які надіслали до Центру туризму, спорту та краєзнавства Черкаської області. Дітки з Центру малювали малюнки на емблему, ми вибирали діаспорою найкращі і з допомогою дизайнера зробили їм такі футболочки, в яких вони тепер їздять на змагання. І тепер маємо свій табір у Черкасах «Camping Ukraini Euscadi».
Читати далі
